RU UA EN

Вход в систему

Забыли пароль? Регистрация



Категории


Новые публикации

Иерархия сил Вселенной

  Иерархия сил Вселенной   1. Всевышний Создатель – Вселенная принадлежит Ему! 2. Христос Вседержите...

Иславы – изначальное имя украинцев

 Как и когда появилась Украина и украинцы – величайший секрет для наших соотечественников и других народов сл...

ИФИ в сексуальных отношениях

 В сексуальных отношениях люди, в большинстве, в процессе испытывают удовольствие, после процесса – ощущения ...

Главная :: Блог :: Прозрачный бриллиант :: Правовая позиция относительно валютного кредитования.

Правовая позиция относительно валютного кредитования.

30.08.2014 13:13:54
Просмотрено: 7033

З початком кризи 2008 року мільйони громадян України, які отримали кредити в банках України в іноземній валюті, зіткнулися з проблемою подорожчання іноземної валюти по відношенню до національної валюти – гривні і як наслідок виникла заборгованість.

Банки масово почали звертатися до судів України з позовними заявами про стягнення заборгованості за укладеними кредитними договорами, а позичальники відстоювати свої порушені права шляхом пред’явлення різноманітних позовів до банків.

Згідно із статистичними даними, наданими апеляційними судами України, у 2009 році на розгляді місцевих судів по першій інстанції перебувало 197,6 тис. цивільних справ, які випливають з кредитних правовідносин.

В зв’язку з цим, 07.10.2010 року суддею Верховного Суду України Луспеником Д.Д. одноособово було підготовлено узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.), які були узгодженні на засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України та надіслані судам України для врахування та використання (вжиття заходів щодо усунення недоліків при здійсненні правосуддя).

Даний документ по своїй суті фактично посилив права кредиторів та знецінив права пересічних громадян.

Так, «правова позиція Луспеника Д.Д.» щодо вирішення спорів, пов’язаних з укладанням договору та виконання договірних зобов’язань в іноземній валюті зводиться до того, що банками правомірно надавалися кредити в іноземній валюті фізичним особам на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями.

Між тим, з таким висновком погодитися не можна, виходячи з наступного.

З 01.01.2004 року набрав чинності новий ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України та має вищу юридичну силу (ст. 4 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти на території України за зобов’язаннями допускається лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених Законом.

Це відповідає й приписам ст. 99 Конституції України, а також п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України про те, що виключно Законами України встановлюється статус іноземної валюти на території України.

До правовідносин, що виникли після набрання чинності ЦК України, мають застосовуватися положення цього Кодексу.

Разом з тим, до цього часу в Україні відсутній закон, який би врегулював порядок використання іноземної валюти на території України, а Банк здійснює та зобов’язує громадян України здійснювати незаконні валютні операції, керуючись лише підзаконними нормативно-правовими актами, які повинні прийматися на виконання Закону, а не підміняти Закон.

На даний період часу єдиним підзаконним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 року.

За своїми повноваженнями Кабінет Міністрів України не має права привласнювати собі повноваження законодавчого органу, яких він не мав і вони не були йому делеговані єдиним законодавчим органом – Верховною Радою України.

Тому, з врахуванням верховенства права, що діє в Україні та враховуючи верховенство законів по відношенню до підзаконних актів, ніхто не може примушувати до здійснення незаконних дій.

Отже, за відсутності спеціального Закону, видані Національним Банком України, з 01.01.2004 року (як генеральні так й індивідуальні) ліцензії на здійснення валютних операцій стосовно кредитування є незаконним, оскільки не відповідають вимогам чинного ЦК України.

Виходячи з цього усі валютні операції стосовно кредитних угод є недійсними, оскільки зазначений Декрет Кабінету Міністрів України не заміняє спеціальний Закон, який мав бути прийнятий з 01.01.2004 року.

Немає Закону, тому проводити кредитування та розрахунки в іноземній валюті є протиправним.

Банки посилаються на те, що таким спеціальним Законом є Закон України «Про банки та банківську діяльність», що невірно, оскільки цей закон врегульовує діяльність банків.

Так, ст. 1 вказаного Закону визначено предмет та мета цього Закону: «цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення діяльності, реорганізації і ліквідації банків».

Статтею 3 Закону визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Крім того, стосовно дії Законів у часі, то перевага надається Закону, який прийнятий пізніше.

Закон України «Про банки та банківську діяльність» прийнятий 07.12.2000 року та набрав чинності з дня його опублікування, а Цивільний Кодекс України – з 01.01.2004 року.

Таким чином, це знову таки бажання узаконити незаконне, надати видимість правомірності суцільного беззаконня.

Викладена правова позиція використовувалася в багатьох судових справах та пройшла всі судові інстанції але жодна судова інстанція не задовольнила подані заяви але й не спростували.

Так відмовляючи в задоволенні позовних заяв про визнання кредитних договорів недійсними з підстав передбачених ч. 1 ст. 215 та ч. 1 ст. 203 ЦК України, як такі, що не відповідають вимогам вищезазначених законів, судові інстанції не надали жодного спростування або ж аргументу, що підтверджує підставу для такої відмови.

Як наслідок, мотивація всіх судових інстанцій зводиться до механічного дублювання «правову позицію Луспенника», яка надавалася геть по іншим правовим аспектам. При розгляді справ з викладеною правовою позицією, склалося враження, що судові рішення стосуються якихось інших справ тільки не цих.

Джерело:

Член ради з правових питань і співкерівник комісії з соціальних проблем і праці МГОУ "Четверта Хвиля", член ради з правових питань і голова Микалаївского обласного відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська Взаємодопомога", член Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України Самолюк Василь Леонідович.

 




Комментарии

Комментариев нет.



Добавление комментария

Ваше имя: *
Ваш e-mail:
Текст комментария: *

 * - поля обязательны для заполнения.

Рекомендовано


Популярно


Партнеры